Нібито тут, нібито там.

 

Сиджу біля ялинки. Горить запалена свічка. На дворі легонький сніг паде. П’ю каву і думаю.

2013 рік завершується. Цілий світ готується. Відправлю Молебень з отцями церкви святого Йосифа Обручника, а тоді на Новорічну Зустріч з парафіянами. Почування мої обвиті немов різними барвами, деякі ясні й радісні, а другі сірі й смутні.

В уяві чую улюблену пісню Вакарчука Андреналін. Нібито тут,нібито там, в мене джетлаґ, в мене бедлам.  Гарна пісня, мене мотивує.

Сумую за покійних, рідних, і близьких. Їх немає. Батьки, друзі, дорогі моєму серцю. Радію що в мене нові друзі, молодші від мене, надійні, енергійні, творчі.

Майдан, майдан, і майданити. Був першого дня. Дощі й калюжі. Небеса немов промивали  самих Киян сльозами наших предків.

Майдан. Велика посвята, страшна ціна. Сотки років поневолення, знущання, неправди, рабства. Перед нами одне завдання, стояти до моменту побіди.

Мені  важко, бо нібито тут і нібито там. Розумію що це вже екзистенціяльна доля. Але як діяти далі? Розважаю.

За багато питань й сумнівів.

Надія для мене одна. Проявляється ця надія при кожній розмові, кожній зустрічі, із друзями що нібито тут, нібито там. В моєму серці Ви перебуваєтепостійно.

З новим 2014 роком! Нехай сповняться всі наші мрії!  

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s